Ми двоє молодших лейтенантів йдемо і жартуємо про життя. Я старший, мені 41, він молодший, йому 28. На коридорі випадково зіштовхнулися зі  старшим офіцером. Йому 55+. Полковник сканує поглядом обох. Звертається до молодшого:

"Тєбє пострічься надо! А то виглядіш как Павлка Карчягін!"

Юний молодший лейтенант розпливається в посмішці.

Командир бачить, що "падчиньонний" не вїхав в аналогію і запитує: "ти знаєш кто такой Карчягін?"

Молодий офіцер відповідає твердо  - "Ні!"

Бо і справді, навіщо прогресивному психологу знати, хто такий цей сучий син. Він в армії лише через повномасштабне вторгнення - доброволець.  

Хто в біса вигадав цього персонажа? Герой роману "Как закалялась сталь"  відчайдушно боровся за ідеали комунізму, тобто за ліві ідеї, а значить він шкідливий дов..об! 

Хм, цікаво з якою метою старший  офіцер української армії наводить такі аналогії? 

Гаразд. Проїхали. Не знав він хто такий цей Корчагін. Стоїть кліпає очима і запитально дивиться на командира. А цей розбурханий щирим нерозумінням його глибоких сентенцій продовжує: "ну а хотя би кто такой Глеб Жеглов знаєш?!"

"А хто це?" - щиро і з подивом запитує молодший лейтенант?

Командир переводить погляд на мене. Я, в силу "поважного віку", таки знаю, але не подаю жодного знаку, як гравці за столом при грі в покер. Так би мовити, блефую, щоб зірвати "full house"  І він буде попереду))

Роль "мєнта" Жєглова у фільмі "Місце зустрічі змінити не можна" зіграв імперський бард і актор Владімір Висоцкій.

Полкан в моїх очах не бачить підтримки і звертається до свого водія, який весь час, як блазень стояв поруч і хіхікав. І тут навіть він перестав. 

- "Ну что ето такоє!" - полкан хапається за голову і театрально вибігає в коридор.

Ми з товаришем переглянулись. Коли залишились тет-а-тет, запитую: "Ти справді не знаєш, хто це?" 

Він каже: "Ні".

Фух, я радісно видихаю. Вже є покоління, яке не те що не знає, але й не зобов'язане знати усіх цих психічно травмованих прототипів героїв совкового періоду.

І хєр там,  тАвАріщ командир, ти змусиш їх підстригтись. Вони  будуть виглядати, як воїни нової української армії: бородаті, вусаті, патлаті, на приколі і без. Головне, що робота буде робитись і ворог гинути. 

А всі командири, які  не змінять  пріоритетів, не наберуться поваги до підпорядкованого особового складу, не познімають "корони" з голів, -  підуть на смітник історії, разом зі своїми орденами.

Історія цілком вигадана, збіг в описі персонажів прошу вважати випадковим. 

Служу українському народу!

Мирослав ОТКОВИЧ

Post a Comment